Варикозна хвороба (варикоз) – це патологія вен, симптомами якої є розширення вен та руйнування клапанного апарату. Початковими проявами є утворення судинних зірочок, здуття підшкірних вен, утворення вузлів, болючість вен, тяжкість в ногах. При прогресуванні захворювання приєднуються ознаки хронічної недостатності венозного кровообігу: судоми в литкових м’язах, трофічні виразки, тромбофлебіт, розриви варикозно змінених вен.

При певних умовах (деякі захворювання, вроджена патологія) можуть розширюватися не тільки вени нижніх кінцівок. Так, портальна гіпертензія може стати причиною розширення вен стравоходу. При варикоцеле виявляється варикозне розширення вен сім’яного канатика, при геморої – розширення вен в ділянці анального отвору і нижній частині прямої кишки. Незалежно від локалізації процесу існує спадкова схильність до розвитку варикозу, пов’язана з вродженою слабкістю судинної стінки і недостатністю венозних клапанів.

Хворобам, котрі супроводжуються варикозним розширенням вен в різних областях людського тіла (за винятком нижніх кінцівок) присвячені окремі статті. У цій же статті ми будемо говорити про самостійне захворювання – варикозне розширення вен нижніх кінцівок.

Варикозне розширення вен – захворювання, що супроводжується розширенням поверхневих вен, недостатністю венозних клапанів, утворенням підшкірних вузлів і порушенням кровотоку в нижніх кінцівках. За даними різних досліджень в області флебології, варикозом страждає від 30 до 40% жінок і від 10 до 20% чоловіків у віці старше 18 років.

Механізм розвитку варикозу

Вени нижніх кінцівок утворюють розгалужену мережу, яка складається з підшкірних і глибоких вен, з’єднаних між собою перфорантними (комунікантними) венами. Через поверхневі вени відбувається відтік крові від підшкірної клітковини і шкіри, через глибокі – від інших тканин. Комунікантні судини служать для вирівнювання тиску між глибокими і поверхневими венами. Кров по них в нормі тече тільки в одну сторону: від поверхневих вен до глибоких.

М’язовий шар венозної стінки виражений слабо і не може змусити кров рухатися вгору. Відтік крові від периферії до центру здійснюється за рахунок остаточного артеріального тиску і тиску сухожиль, розташованих поруч із судинами. Найважливішу роль відіграє так звана м’язова помпа. При фізичному навантаженні м’язи скорочуються і кров видавлюється вгору, оскільки руху вниз перешкоджають венозні клапани.

На підтримку нормального кровообігу і постійного венозного тиску впливає венозний тонус. Тиск у венах регулюється судиноруховим центром, розташованим в головному мозку.

Недостатність клапанів і слабкість судинної стінки призводять до того, що кров під дією м’язової помпи починає текти не тільки вгору, але і вниз, створюючи надлишковий тиск на стінки судин, призводячи до розширення вен, утворення вузлів та прогресування клапанної недостатності. Порушується рух крові по комунікантних венах. Рефлюкс крові з глибоких судин в поверхневі призводитиме до подальшого зростання тиску в поверхневих венах. Нерви, розташовані в стінках вен, подають сигнали в судиноруховий центр, який віддає команду підвищити венозний тонус. Організм не справляється з підвищеним навантаженням, судини поступово розширюються, подовжуються, стають звивистими. Підвищений тиск призводить до атрофії м’язових волокон венозної стінки і загибелі нервів, що беруть участь в регуляції венозного тонусу.

Фактори ризику варикозу

Варикозне розширення вен – поліетіологічна хвороба. Виділяють кілька факторів, що збільшують ризик розвитку варикозу:

 

  • генетична схильність, зумовлена слабкістю судинної стінки внаслідок недостатності сполучної тканини;
  • вагітність — вважається, що варикозне розширення вен при вагітності розвивається через збільшення об’єму циркулюючої крові і здавлення заочеревинних вен вагітною маткою;
  • ожиріння – доведений фактор ризику виникнення варикозу: якщо індекс маси тіла збільшується до 27 кг/м2, ризик розвитку захворювання зростає на 33%;
  • спосіб життя — ризик розвитку варикозу збільшується при довготривалому перебуванні в положенні сидячи або стоячи, постійних статичних навантаженнях (особливо пов’язаних з підйомом вантажів). Несприятливий вплив на перебіг захворювання дають корсети, що сприяють підвищенню внутрішньочеревного тиску і тісний одяг, що здавлює вени в області пахових складок;
  • особливості харчування — імовірність розвитку варикозу збільшується при малому вмісті в раціоні фруктів і сирих овочів. Дефіцит грубої клітковини може приводити до хронічних запорів, а недостача в раціоні деяких корисних речовин – до порушення відновлення структури венозної стінки;
  • порушення гормонального балансу — вагомий вплив на частоту виникнення захворювання надає широке поширення засобів гормональних контрацептивів і гормональних препаратів, які застосовуються при терапії остеопорозу та клімактеричного синдрому.

Класифікація варикозу

Існує кілька класифікацій варикозного розширення вен. Таке різноманіття обумовлене поліетіологічністю захворювання і безліччю варіантів перебігу варикозу.

Постадійна класифікація

Російськими флебологами широко використовується постадійна класифікація варикозного розширення вен, варіантом якої є класифікація В. С. Савельєва:

 

  1. Стадія компенсації (компенсація А). Скарги відсутні. При огляді спостерігаються варикозно розширені вени на одній або двох ногах.
  2. Стадія субкомпенсації (компенсація Б). При огляді на ногах видно чітко виражені варикозно розширені вени. Пацієнти скаржаться на відчуття розпирання, парестезії («мурашки») в області гомілок, нічні судоми. Відзначається невелика набряклість стоп, щиколоток і гомілок по вечорах. Вранці ознаки зникають.
  3. Стадія декомпенсації. До перерахованих вище ознак приєднуються дерматит та екзема. Хворих турбує свербіж шкіри. Шкіра стає сухою, блискучою, щільно збитою з підшкірною клітковиною. Дрібні крововиливи і подальше відкладення гемосидерину обумовлюють гіперпігментації.

Сучасна російська класифікація, запропонована в 2000 році, відображає ступінь хронічної венозної недостатності, форму варикозного розширення вен і викликані варикозом ускладнення.

Класифікація за формами

Виділяють наступні форми варикозного розширення вен:

 

  • Сегментарне ураження підшкірних та внутрішньошкірних судин без рефлюксу.
  • Сегментарне ураження вен з патологічним скиданням по поверхневим або комунікативним венах.
  • Обширне ураження вен з патологічними ознаками по поверхневим або комунікативним венах.
  • Обширне  ураження вен з патологічними ознаками по глибоких венах.

Міжнародна класифікація

Існує визнана міжнародна класифікація варикозного розширення вен, використовувана лікарями багатьох країн світу:

Клас 0. Ознаки варикозу відсутні. Пацієнти скаржаться на важкість у ногах.

Клас 1. Візуально визначаються сіточки вен і судинні зірочки (телеангіоектазії). У деяких хворих ночами з’являються м’язові судоми.

Клас 2. При огляді пацієнта видно розширені вени.

Клас 3. З’являються набряки стоп, щиколоток і гомілок, котрі не зникають після короткочасного відпочинку.

Клас 4. При огляді виявляються ознаки ліподерматосклероза (дерматити, гіперпігментація гомілок).

Клас 5. Утворюються пред’язви.

Клас 6. Розвиваються стійкі трофічні виразки.

Симптоми варикозу

Клінічні прояви захворювання залежать від стадії варикозу. Деякі пацієнти ще до появи візуальних ознак захворювання скаржаться на важкість у ногах, підвищену стомлюваність, локальні болі в області гомілок. Можлива поява телеангіоектазій. Ознаки порушення венозного відтоку відсутні. Нерідко захворювання в стадії компенсації протікає безсимптомно, і хворі не звертаються за лікаря. При огляді може виявлятися локальне варикозне розширення вен, найчастіше – у верхній третині гомілки. Розширені вени м’які, добре спадаються, шкіра над ними не змінена.

Пацієнти з варикозом в стадії субкомпенсації скаржаться на швидко минаючий біль, набряки, що виникають при тривалому перебуванні у вертикальному положенні і зникають в положенні лежачи. В другій половині дня особливо виразно може виявлятися пастозність або незначні набряки в області кісточок.

Хворі з варикозом в стадії декомпенсації скаржаться на постійну важкість у ногах, тупий більі, підвищену стомлюваність, нічні судоми. Шкірний свербіж, більш виражений у вечірній час, є провісником трофічних розладів. При зовнішньому огляді виявляється виражене розширення вен і глобальне порушення венозної гемодинаміки. Спостерігається депонування великого об’єму крові в уражених кінцівках. В окремих випадках може виникати запаморочення і непритомність внаслідок падіння артеріального тиску.

Пальпаторно визначаються розширені, напружені вени тугоеластичної консистенції. Стінки уражених вен спаяні зі шкірою. Локальні поглиблення в області спайок говорять про перенесення перифлебіту. Візуально виявляється гіперпігментація шкірних покривів, вогнища ціанозу. Підшкірна клітковина в областях гіперпігментації ущільнень. Шкіра жорстка, суха, її неможливо взяти в складку. Відзначається дисгідроз (частіше – ангідроз, рідше – гіпергідроз). Трофічні порушення особливо часто з’являються на переднє-внутрішній поверхні гомілки в нижній третині. У змінених областях розвивається екзема, на тлі якої в подальшому утворюються трофічні виразки.

Діагностика варикозу

Постановка діагнозу не становить труднощів. Для оцінки тяжкості порушень гемодинаміки застосовується дуплексне ангіосканування, УЗДГ вен нижніх кінцівок. Можуть використовуватися ренгенологічний чи радіонуклідний методи дослідження та реовазографія нижніх кінцівок.

Лікування варикозу

У лікуванні пацієнтів з варикозом використовуються три основні методики.

Консервативна терапія варикозу

Консервативна терапія включає в себе загальні рекомендації (нормалізація рухової активності, зменшення статичного навантаження), лікувальну фізкультуру, застосування засобів еластичної компресії (компресійний трикотаж, еластичні бинти), лікування флеботоніками (Детралекс, Ескузан). Консервативна терапія не може привести до повного виліковування та відновити вже розширені вени. Застосовується як профілактичний засіб, в період підготовки до операції і при неможливості хірургічного лікування варикозу.

Компресійна склеротерапія варикозу

При даній методиці лікування проводиться введення в розширену вену спеціального препарату. Лікар через шприц вводить у вену еластичну піну, яка заповнює уражену судину і викликає її спазм. Потім пацієнту надягають компресійну панчоху, що утримує вену в стягненому стані. Через 3 доби стінки вени склеюються. Пацієнт носить панчоху протягом 1-1,5 місяців, поки не утворюються щільні спайки. Показання для компресійної  склеротерапії – варикозне розширення вен, не ускладнене рефлюксом з глибоких судин в поверхневі через комунікативні вени. При наявності подібної патологічної сознаки ефективність компресійної склеротерапії різко зменшується.

Оперативне лікування варикозу

Основним методом лікування ускладненого рефлюксом через комунікативні вени варикозного розширення вен є операція. Для лікування варикозу застосовується безліч операційних технік, в тому числі – з використанням мікрохірургічної техніки, радіочастотної та лазерної коагуляції уражених вен.

У початковій стадії варикозу проводять фотокоагуляцію або видалення судинних зірочок лазером. При вираженому варикозному розширенні показана флебектомія – видалення змінених вен. В даний час ця операція все частіше проводиться із застосуванням менш інвазивної методики – мініфлебектомії. У випадках, коли варикоз ускладнюється тромбіруванням вени на всьому її протязі і приєднанням інфекції, показана операція Троянова-Тренделенбурга.

Профілактика варикозу

Важливу профілактичну роль відіграє формування правильних поведінкових стереотипів (лежати краще, ніж сидіти і ходити краще, ніж стояти). Якщо доводиться довго перебувати в положенні стоячи або сидячи, необхідно періодично напружувати м’язи гомілок, надавши ногам піднесене або горизонтальне положення. Корисно займатися певними видами спорту (плавання, велосипедні прогулянки). У період вагітності і при тяжкій роботі рекомендується застосовувати засоби еластичної компресії. При появі перших ознак варикозного розширення вен слід звертатися до флеболога.

Гарантуємо індивідуальний підхід та підбір сучасних методик лікування.

 

Більше новин